Роялті чи передача прав на торговельну марку: як визначити ПДВ

Що нового

22 жовтня 2026 року ГУ ДПС у Львівській області оприлюднило окреме роз’яснення про ПДВ при передачі торговельної марки резиденту або нерезиденту. Податкова наголосила: плата за саме право використання без набуття права власності може бути роялті, тоді як передача прав із можливістю їх подальшого продажу чи іншого відчуження вже не відповідає визначенню роялті.

Кого стосується

1. власників зареєстрованих торговельних марок, які видають ліцензії;
2. підприємств і ФОП, які отримують право використовувати чужий бренд;
3. бухгалтерів, які класифікують платіж і визначають ПДВ-наслідки;
4. сторін договорів із нерезидентами, для яких окремо потрібно встановити місце постачання та інші податкові наслідки.

Роялті та передача прав: головна різниця

Як перевірити договір перед оплатою

1. Переконайтеся, що торговельна марка зареєстрована та ідентифікована номером свідоцтва або міжнародної реєстрації.
2. Випишіть окремо права, які отримує користувач: територію, строк, способи використання, товари або послуги.
3. Перевірте, чи заборонено набувачу продавати, передавати або іншим способом відчужувати право інтелектуальної власності.
4. З’ясуйте, чи зберігає правовласник право власності та чи може контролювати використання марки.
5. Визначте форму платежу. Підпункт 196.1.6 ПКУ прямо охоплює виплату роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів.
6. Якщо одна зі сторін є нерезидентом, окремо перевірте місце постачання, податок з доходів нерезидента та застосовний міжнародний договір. Відсутність ПДВ за грошовим роялті не скасовує інших податків.

Приклад 1: ліцензія на використання бренду

Власник торговельної марки дозволяє українському підприємству використовувати її на вивісці та в рекламі протягом року. Підприємство не отримує права власності, не може продати чи передати марку іншій особі й сплачує щоквартальну грошову винагороду. За такими умовами платіж може відповідати визначенню роялті, а його виплата не є об’єктом ПДВ.

Приклад 2: повне відчуження майнових прав

Підприємство набуває виключні майнові права на торговельну марку та може надалі продати їх іншій особі. Такий платіж не є роялті за підпунктом 14.1.225 ПКУ. Операцію слід розглядати як передачу майнових прав і окремо визначати, чи є вона об’єктом ПДВ з урахуванням місця постачання.

Що зробити бухгалтеру

1. Не проводьте платіж лише за назвою «роялті» — отримайте договір і додатки з повним переліком прав.
2. Підготуйте короткий внутрішній висновок: об’єкт, реєстраційні дані, обсяг прав, заборона або дозвіл відчуження, форма платежу, статус і резидентність сторін.
3. Узгодьте класифікацію з юридичним оформленням договору та первинними документами.
4. Для грошового роялті зафіксуйте, що операція не є об’єктом ПДВ, а не звільнена від ПДВ і не оподатковується за нульовою ставкою.
5. Для передачі прав визначте місце постачання й податкові зобов’язання до оформлення розрахункових документів.
6. За договором із нерезидентом окремо перевірте правила оподаткування доходу нерезидента та документи для застосування міжнародного договору.

Типові помилки

1. Вважати будь-яку плату за торговельну марку роялті.
2. Не помітити в договорі право набувача продати або інакше відчужити майнове право.
3. Ототожнювати операцію, що не є об’єктом ПДВ, зі звільненою або нульовою.
4. Ігнорувати місце постачання, коли правовласник або набувач є нерезидентом.
5. Застосовувати висновок про ПДВ до податку з доходів нерезидента, податку на прибуток чи бухгалтерського обліку без окремої перевірки.

Важлива межа роз’яснення